ОБЛАЧЕ́ННЯ, я. сер. заст.
1. Дія за значенням облачити і облачитися.
2. уроч., ірон. Який-небудь одяг, убрання.
3. Одяг, у якому служителі культу відправляють церковну службу. Із Софійського собору на паперть вийшов патріарх Паїсій, за ним митрополит Косов і архімандрит Тризна з соборним причтом уже в облаченні (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 448); Тріумфальна арка височіла серед майдану, піп у повному облаченні стояв із причтом на порозі церкви (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 140).