ОБКИ́ДАТИСЯ 1 див. обкида́тися 1.
ОБКИ́ДАТИСЯ 2 див. обкида́тися 2.
ОБКИДА́ТИСЯ 1, аюся, аєшся, недок., ОБКИ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Обкидати себе чим-небудь. Обкидатися снігом.
2. перев. док., чим і без додатка, розм. Те саме, що обзавестися. Обкидався трохи хазяйством.
3. тільки недок. Пас. до обкидати 1.
ОБКИДА́ТИСЯ 2, аюся, аєшся, недок., ОБКИ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Обхоплювати, оточувати себе чим-небудь з усіх боків. * Образно. Передній танк спотикнувся після мого пострілу. Обкидався димом (Юрій Яновський, I, 1958, 323).
♦ Не обкидаєшся діла (турбот і т. ін.) — велика кількість різних справ, турбот. — У мене, може, свого діла не обкидаєшся: щодня за вас, чортів, у волость тягають (Панас Мирний, III, 1954, 23).
2. тільки недок. Пас. до обкидати 2.