ОБКУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обкути. За якісь півгодини машталір зупинився коло старенької обкутої залізом брами (Микола Олійник, Леся, 1960, 164); * Образно. Крізь хвищу вже видно Кремлівську стіну І вежу, жовтавим камінням обкуту (Микола Бажан, Роки, 1957, 248);
// обкуто, безос. присудк. сл. — Та що ж із ними сталося? — А те, — відповів Хома, .. відсуваючись від металевої шини, якою було обкуто колесо, — ..що спалило їх на вугіллячко (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 85).
ОБКУТИЙ
Тлумачення слова