ОБКРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обкрутити 1—6. Вгорі темніли.. довгі, обкручені комишем на кінцях, ще з дня заготовані віхи (Олесь Гончар, II, 1959, 413); Так їх ранком і найшли обох, вони були мертві — в обіймах, обкручені дротом (Олександр Довженко, III, 1960, 356);
// обкручено, безос. присудк. сл. Фелікс розповів, як фашисти розмовляли між собою про те, що в комендатурі стурбовані наявністю київського підпілля.., що зроблено перші кроки.. Ніхто не втече, так обкручено (Юрій Яновський, II, 1954, 37).
ОБКРУЧЕНИЙ
Тлумачення слова