ОБКОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБКУВАТИ і рідко ОБКУТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Куючи, оббивати, покривати що-небудь з усіх боків, по всій поверхні металом. У кузні — хлопці-ковалі Вози обковують-кують… (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 32); — Шульц просив передати, що Дідушок замовив у нього новий замок до своїх дверей і самі двері хоче обкувати залізом (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 127).
2. Те саме, що заковувати 1. * Образно. На світову арену вийшла нова сила — робітничий клас, якому нічого було втрачати, крім власних кайданів, що ними його обкували капіталісти і їх буржуазний уряд (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 3).
3. розм. Куючи, виготовляти все необхідне для когось. — Усе ж село обковуємо в нього, до чого ще можна причепитися (Михайло Стельмах, I, 1962, 119).
4. перен. Оволодіваючи ким-, чим-небудь, робити нерухомим, позбавляти свободи дії, рухів; сковувати. Нас усіх обкував страх.
5. перен. Підморожуючи, затягувати льодом.