ОБКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обкувати. Коло стіни стояла старосвітська скриня на коліщатах, обкована залізом (Нечуй-Левицький, I, 1956, 148); Сонька притаїлася під грубкою, сторожко поглядаючи на обковані бляхою поштові двері (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 336).
ОБКОВАНИЙ
Тлумачення слова