ОБКО́МІВЕЦЬ, вця, чол., розм. Працівник обкому. Черговий і обкомівець ледве умовили його відкласти частування, бо вони, мовляв, на службі (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 68).
ОБКОМІВЕЦЬ
Тлумачення слова
ОБКО́МІВЕЦЬ, вця, чол., розм. Працівник обкому. Черговий і обкомівець ледве умовили його відкласти частування, бо вони, мовляв, на службі (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 68).