ОБКЛЕЄНИЙ

ОБКЛЕ́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обклеїти. Кімната обклеєна репродукціями;
//  обклеєно, безос. присудк. сл. Стіни.. обклеєно білими шпалерами поверх дощок (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 475).