ОБКЛА́ДКА, и, жін.
1. Дія за значенням обкладати. Опівдні обкладку паль було закінчено (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 158).
2. Те, чим обкладають або обкладене що-небудь. Піхви мечів, знайдених в могилах скіфської.. знаті, звичайно прикрашені золотими обкладками із зображенням сцен боротьби тварин (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 144). 3, тільки мн., діал. Дифтерит. Пішла на людей пошесть та хвороба всяка: різачка та пропасниця, а найбільше — обкладки (Панас Мирний, IV, 1955, 251).