ОБХВА́Т, у, чол.
1. Дія за значенням обхватити і обхвачувати. Вставши, він підходить до техніка.., бере того за карк. Так і взяв — однією рукою за загривок, а другою — залізним обхватом — за зап’ястя руки (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 129).
2. Побутова міра товщини циліндричного предмета (дерева, стовпа і т. ін.), яка дорівнює, відстані між кінцями пальців витягнутих або зчеплених кільцем навколо нього рук. Дикі пущі, що оточували навколо замок, тисячами рук перероблені на паркову садовину: сотні дубів, лип і кленини в кілька обхватів зрубано (Олекса Стороженко, I, 1957, 366); Навіть на голих скелях, де, здавалось би, зеленому лишаєві поживитись нічим, шумлять вершинами могутні, в три обхвати сосни (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 190).
3. рідко. Те саме, що оточення 1. Помітивши рух чорноморців, турки почали перекочуватись на фланги, яким загрожував обхват (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 232).