ОБХВАЧУВАТИ

ОБХВАЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБХВАТИТИ, вачу, натиш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що обхоплювати. — А ндрюша! Натомився, голубчик, заснув! — обхвативши руками за шию, воркувала над їм [ним].. пані приставиш (Степан Васильченко, I, 1959, 297); Ставила [мати] тую картоплю до печі. Прачку діставши, знизу чавун обхватила й посунула глибше (Павло Тичина, I, 1957, 256); — Зліза-ай! — стиха почулася команда. Обхватили флігель. Брязнули шибки. Вибухнув постріл, ще… З кімнат почулися крики й біганина (Андрій Головко, I, 1957, 81); Чорна сукня міцно обхвачувала її повні плечі й зменшувала повну її постать (Нечуй-Левицький, II, 1956, 77); Коц ізсунувся був з топчана і впав на землю; його [Василя] обхватив холод, мов залізні кліщі (Іван Франко, I, 1955, 173).