ОБІ́ТНИЦЯ, і, жін. Обіцянка, обіт. Зложили всі обітницю врочисту ховати таємницю до загину (Леся Українка, I, 1951, 187); Ми їхали два тижні, і я дав обітницю не голитися аж поки не приїду (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 214); Де ті очі, в яких вона неохоче читала обітницю вірності і не дочитувала до кінця… (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 269).
ОБІТНИЦЯ
Тлумачення слова