ОБІ́Т, у, чол., книжн. Урочиста обіцянка, зобов’язання (перев. релігійного характеру); клятва. [Маруся:] Я обіт давала перед богом, і треба держатись того обіту (Панас Мирний, V, 1955, 98); [Лесь:] Ми справимо весілля. [Марилька:] Вже пізно, Лесю Юровичу, пізно. Во я дала монашества обіт (Любов Забашта, Пісня.., 1961, 129); Обіт мовчання.
ОБІТ
Тлумачення слова