ОБІСМІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОБІСМІ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док., рідко. Те саме, що осмілюватися. Мовчав він, то дітвора обісмілювалась, і підійшли до його ступнів з-на десять… (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 132); Христя й замовкла, хоч уста її були ще одкриті.., наче вона ще не скінчила говорити чи ще щось хотіла спитати, та не обісмілилась (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 190); Обісмілився [Гризота], приступив ближче (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 65).
ОБІСМІЛЮВАТИСЯ
Тлумачення слова