ОБІ́РВАНЕЦЬ, нця, чол., розм. Людина, що ходить у поганому, подертому одязі; обшарпанець. — У мене є голка, щоб не ходить обірванцем (Олекса Стороженко, I, 1957, 132); Довго сидів старий з якимсь обірванцем у маленькій затоці біля Кара-Дагу (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 66);
// Убога, незаможна людина; злидень. * Образно. Якби я не друкував своїх «Гайдамаків», то воно б не треба і передмови. А коли вже пускаю в люди, то треба і з чим, щоб не сміялись на обірванців (Тарас Шевченко, I, 1963, 142).
ОБІРВАНЕЦЬ
Тлумачення слова