ОБІМЛІ́ЛИЙ, рідко ОБОМЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до обімліти і обомліти. Кілька хвилин опісля лежала [дівчина] обезсилена в фотелю і її гарні.. руки лежали обімлілі на лоні (Ольга Кобилянська, I, 1956, 377).