ОБІЛЛЯ́НИЙ, ОБІЛЛЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обілляти. З розпеченими обличчями, обілляні потом.., метушаться люди коло вогню (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 121); Переброджуючи глибокий сніг, обіллятий голубим місячним світлом.., Василь Келембет раптом заспівав (Юрій Яновський, II, 1954, 106).
ОБІЛЛЯНИЙ
Тлумачення слова