ОБІЙДЕНИЙ

ОБІ́ЙДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обійти. — І ніхто мені, ніхто так, як отой Василь. З його все лихо встає. Чи він милістю бариновою обійдений? чи він у загоні живе? (Панас Мирний, IV, 1955, 163); Історія літератури нашої творилася письменниками різних талантів і різного творчого шляху, але ніщо цінне з їхнього доробку не повинно бути обійдене (Не ілюстрація.., 1967, 16);
//  обійдено, безос. присудк. сл. Запрошень не одержали.. І не підуть же вони з’ясовувати, чому їх обійдено (Юрій Яновський, II, 1954, 88); В доповіді було по суті обійдено мовчанням те, як райком партії та його бюро добирали і виховували керівні кадри колгоспів (Радянська Україна, 9.XII 1960, 2).
♦ Обійдений долею (судьбою і т. ін.) — нещасливий, безталанніш (про людину). До праці станеш [народе] на свій лан І в своїй хаті будеш пан; Коли не буде між тобою Ані голодних, ні трудних, Ані обійдених судьбою (Іван Франко, XIII, 1954, 143).