ОБІЦЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок.
1. розм. Те саме, що обіцяти 1. Обіцявся чорнобривий, Коли не загине, Обіцявся вернутися (Тарас Шевченко, I, 1963, 22); Всі ми щиро обіцялись Самохіть і без принуки Вгору високо підняти Прапор рідної науки (Володимир Самійленко, I, 1958, 179).
2. Пас. до обіцяти 1. — По селах розклеспо відозви до селян, в яких обіцяються великі гроші за вашу [Довбуша] голову (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 207); На стінах будинків з’явились свіжі різноколірні прокламації, в яких обіцялося херсонцям, що кожна сім’я відтепер може бути спокійною (Олесь Гончар, II, 1959, 35).