ОБІ́БРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обібрати. .. хижак-держава пробувала парадувати перед населенням у світлій ролі дбайливого годувальника нею ж обібраного народу (Ленін, 6, 1969, 262); — От твоя мати і пішла у сусіди.. Та як вийшла? Обібрана зовсім! То на ліки пішло, то брали добрі люди за якусь колись-то позичку, а то й підкрадали (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 461);
// обібрано, безос. присудк. сл. Яке це диво — ґвалт в Обухівці. Може, обібрано когось, може, хтось голову комусь проломив сп’яну (Андрій Головко, II, 1957, 154).
ОБІБРАНИЙ
Тлумачення слова