ОБҐРУНТО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обґрунтувати. Партія керує великою творчою діяльністю радянського народу, надає організованого, планомірного, науково обґрунтованого характеру його боротьбі за досягнення кінцевої мети — перемоги комунізму (Статут КПРС, 1971, 6); Тютюнника пересмикувала суміш військової неписьменності і нічим не обґрунтованих запевнень у перемозі (Михайло Стельмах, II, 1962, 241).
2. у знач. прикм. Який достатньо потверджується чим-небудь; аргументований, переконливий. Є обґрунтовані здогади, що деякі малюнки, приписувані досі Сажину, справді належать пензлю Шевченка (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 224); Норми мають бути прогресивними, обґрунтованими, але реальними для доброякісного виконання їх більшістю працюючих (Хлібороб України, 11, 1964, 26).