ОБГО́РТКА, и, жін.
1. Те, чим обгортають або обгорнуто що-небудь (папір, тканина і т. ін.). — Коли моє життя не вдалося, не можу ж я осолодити його цукерком у розмальованій обгортці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 325); Вночі листівки — у великих пачках, акуратно загорнутих у кольористі обгортки — виносили до підводи (Юрій Смолич, V, 1959, 384);
// рідко. Те саме, що обкладинка 1. Витяг [становий] із бокової кишені невеличку книжечку в чорній обгортці (Панас Мирний, IV, 1955, 360); На столі лежала без обгортки книжка (Натан Рибак, Що сталося.., 1947, 122).
2. бот. У деяких рослин — покриття, яке охоплює, оточує суцвіття або плід, захищаючи їх від пошкодження. Самиця [довгоносика] відкладає яйця безпосередньо в денце квіткового кошика кок-сагизу, проколюючи його обгортку (Шкідники поля, городу та саду, 1949, 86); Звільнений від обгортки плід називається сім’янкою (Бур’яни і боротьба з ними, 1957, 118).