ОБГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обгородити. Двір добре обгороджений, що не можна зайти (Українські народні казки, легенди.., 1957, 144); Юра вийшов на невеличку сіножать, обгороджену воринням (Іван Франко, IV, 1950, 421); На горбочку, вистеленому піском і обгородженому густою дротяною сіткою, днювали індичата (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 299).
♦ Вітром обгороджений, жарт. — який не має огорожі. Насті довелося попобрьохатися в снігу, доки дісталася до його хатини, що стояла вітром обгороджена, небом покрита (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 12).
ОБГОРОДЖЕНИЙ
Тлумачення слова