ОБГОЛЮВАТИ, юю, юєш і ОБГОЛЯТИ, яю, яєш, недок., ОБГОЛИТИ, голю, голиш, док., перех.
1. Те саме, що голити. Вояри вмить скомпонували На аркуш маніхвест [маніфест] кругом, Щоб голови всі обголяли, Чуприни довгі оставляли (Іван Котляревський, I, 1952, 187); — Обголи, Йване, вуси, то ся пісня буде не про тебе, — засміялась Олександра. — Та не втни губи, як будеш голити, (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 59).
♦ Обголити лоба кому, іст. — забрати кого-небудь у солдати. Вона [молодиця] безперестанку розказувала.., як її коханого Петра взяли в москалі, як обголили лоба (Нечуй-Левицький, II, 1956, 243).
2. Те саме, що оголювати 1, 2, 4. Пусто серед степу, та сумно й серед лісу: вітри-суховії обголили його рясні віти (Панас Мирний, III, 1954, 255).
3. перен., розм. Те саме, що обдирати 2.