ОБЕЗЗБРО́ЮЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до обеззброювати;
// у знач. прикм. Після вчорашньої розмови Вутанька не думала, що він підійде до неї, а він вранці зустрів її такою дружньою обеззброюючою усмішкою, наче між ними нічого й не сталося (Олесь Гончар, II, 1959, 183).
ОБЕЗЗБРОЮЮЧИЙ
Тлумачення слова