ОБЕЗУ́МІЛИЙ, а, е, рідко. Який утратив здатність розумно діяти, мислити, став схожим на божевільного. Якби матері Західної Європи поглянули на обезумілих своїх синів — брудних, неголених, нещасних..! (Олександр Довженко, I, 1958, 367).
ОБЕЗУМІЛИЙ
Тлумачення слова