ОБЕЗНАДІ́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обезнадіяти. Жінки сумні й зовсім обезнадієні вийшли в коридор (Андрій Головко, Вибр., 1936, 163);
// у знач. прикм. Тільки обезнадісна любов і радість несподіваної зустрічі могли б спричинити такі рясні сльози (Іван Ле, Україна, 1940, 116).
ОБЕЗНАДІЄНИЙ
Тлумачення слова