ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИ, ію, ієш, док., розм. Утратити глузд, розум; стати безглуздим, дурним. — Та помовч уже, Трохиме, — не втерпіла бабуся. — ..Не долю й нечистого, а зайву чарку винувать. Через неї обезглузділи обоє (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 84).
ОБЕЗГЛУЗДІТИ
Тлумачення слова