ОБЕЗГЛАВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЕЗГЛАВИТИ, влю, виш; мн. обезглавлять; док., перех., книжн.
1. Те саме, що обезголовлювати.
2. перен. Позбавляти керівництва. Він.. повторив, що тепер повести народ на збройну боротьбу — значить обезглавити клас, погубивши найкращі сили (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 224); — Що ти, Василю Степановичу, в таку гарячу пору хочеш колгосп обезглавити! В постіль злягти! (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 354).