ОБЕЗГЛА́ВЛЕНИЙ, а, е, книжн. Дієпр. пас. мин. ч. до обезглавити. Перед очима [Хмельницького] стали спалені.., обезглавлені його попередники (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 302); Демократія була б знесилена і обезглавлена, якби знову пішла за лібералами (Ленін, 23, 1972, 299);
// обезглавлено, безос. присудк. сл. Історія кобзарства переживала різні етапи свого розвитку.. Ось, наприклад, героїчний образ кобза рів-повстанців.., яких за участь у Коліївщині безжально було обезглавлено (Павло Тичина, III, 1957, 152).
ОБЕЗГЛАВЛЕНИЙ
Тлумачення слова