ОБЕЗДО́ЛЕНИЙ, а, е. Позбавлений найнеобхіднішого, найдорожчого; знедолений, нещасливий. Голоту Йвана Люд обездолений стрічав: То ж він до Разіна Степана Братерську руку простягав (Максим Рильський, II, 1946, 53); Без кінця нема нічого На обездоленій землі: Не стало серця дорогого, Сподія [надія] змеркла в темній млі (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 189).
ОБЕЗДОЛЕНИЙ
Тлумачення слова