ОБЕРТО́Н, у, чол., фіз., муз. Додатковий, більш високий тон, що супроводжує основний і надає йому особливого відтінку, тембру; призвук. У надгортанних порожнинах.. звуки голосу набувають і тембрового забарвлення, яке утворюється додатковими тонами, так званими обертонами, що звучать, зливаючись з основним тоном (Худ. мит.., 1955, 25).
ОБЕРТОН
Тлумачення слова