ОБЕРТА́С, у, чол., розм., рідко.
1. Те саме, що поворот. Забрав [Михайлик] у неї ковзани, присвиснув і, хизуючись, помчав.. з такими викрутасами та обертасами, що аж навколо затанцювали верболози і верби (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 161).
2. Швидкий танець з різкими поворотами. Музика заревіла, а він гей з нею в обертаси (Українські народні казки, 1951, 331); * Образно. Над залитим піною баркасом Піде [вітер] скакать скаженим обертасом (Микола Бажан, Роки, 1957, 279).