ОБЕРІГАТИ, аю, аєш, недок., ОБЕРЕГТИ, ежу, ежеш, док., перех.
1. від кого — чого, із спол. щоб і без додатка. Захищати, боронити від кого-, чого-небудь небезпечного, шкідливого. Пішов лис до царя і каже: — Ваша величність, дозвольте мені завідувати курниками і оберігать курей од ворогів (Українські народні казки, 1951, 68); Тільки один димар нагадував, що то.. людська оселя, що оберігала людей од звіра й од лихої години (Панас Мирний, I, 1949, 178);
// Дбайливо доглядати, піклуватися, запобігаючи чому-небудь небажаному, небезпечному. Сагайду — особливо під час бою — оберігали пильніше, дбали за нього ретельніше, ніж за Кармазина (Олесь Гончар, III, 1959, 374); Федір був у сім’ї єдиною дитиною.. Його ретельно оберігали, щоб він, боронь боже, не змерз на морозі і щоб йому не стало жарко на сонці (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 89); Я й тебе обережу, як братик сестрицю (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 47);
// Запобігати пошкодженню, псуванню, руйнунанню. Доглядатиму, стерегтиму, оберігатиму тепер той лісок — і вдень, і вночі (Любов Яновська, I, 1959, 353); Необхідно дбати про чистоту і збереження напрямних станин [верстата], тобто оберігати їх від забоїн, подряпин, корозії (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 140).
Оберігати сон (спокій) — не дозволяти турбувати кого-небудь під час сну, відпочинку і т. ін. Мати оберігала сон Михайликів (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 21); Стояв [Фока] біля хати, оберігаючи спокій отамана (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 168).
2. Стежити, наглядати за збереженням, цілістю, недоторканністю і т. ін. кого-, чого-небудь; охороняти, стерегти. Вона [рота] нестиме караульну службу: охоронятиме бойовий прапор училища, склади, словом, оберігатиме все те, що треба оберігати (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 43); Соцького Кирила прислано з волості за нею, щоб доставив на місце — провів і оберіг її є дорозі (Панас Мирний, III, 1954, 67);
// Дбати, піклуватися про збереження, цілість і т. ін. чого-небудь. Оберігаючи свою коштовну здобич, Сагайдачний рушив на Січ Азовським морем (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 183).
3. перен. Бути перешкодою для негативних дій, впливів і т. ін. Суворість оберігала його горду душу від марнолюбства й суєти (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 368); Він, [лист] колись таку приніс любов, Яка мене оберегла від смерті (Любомир Дмитерко, Київські кручі, 1962, 62).