ОБДУВАТИ і ОБДИМАТИ, аю, аєш, недок., ОБДУТИ, обдую, обдуєш і обідму, обідмєш, док., перех.
1. тільки 3 ос. Обдавати подувом з усіх боків або весь час (про вітер, повітря); обвівати, овівати. Воно й краще влітку без сорочки. І вітер тебе обдуває, і сонечко припікає (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 84); Вітерець обдуває траву, і вона блищить, тече, як вода (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 38);
// Здувати щось з поверхні чого-небудь. Обдувати попіл.
2. Дути, дмухати ротом на що-небудь з усіх боків, звичайно щось здуваючи; обдмухувати. Порох.. вийняв.. хліба, покаляного в попіл.. І почав хліб обдувати та обтирати (Панас Мирний, II, 1954, 144); Воли безшумно, як тіні, бродили по горі, обдуваючи росу трав (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 222).
3. спец. Піддавати що-небудь дії струменя стисненого повітря (з метою очищення або охолодження). Для відведешся тепла, виділюваного на аноді, лампу обдувають потужним струменем повітря (Основи радіотехніки, 1957, 14).