ОБДАРУВА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням обдарувати. Закінчується перший день [весілля] краянням короваю і обдаруванням молодих (Народна творчість та етнографія, 6, 1967, 46); Вона сприймала, здавалося, обдарування природи, як талант, який вона повинна збільшувати (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 24).
2. Те саме, що обдарованість. Склад нашого соціалістичного життя дає художникові слова всебічні можливості.. для розкриття його особистого своєрідного обдарування (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 4).