ОБЦІЛО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обцілувати. І вже брат, жарко обцілований, вихопившись, як з полум’я, відзначає про себе, що сестра таки здорово підросла (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 8); * Образно. Між тучами не хмурена, Немов з заліза кована, Земля моя, красо моя, Вся сонцем обцілована (Андрій Малишко, За.. морем, 1950, 163).
ОБЦІЛОВАНИЙ
Тлумачення слова