ОБЧО́ВГАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обчовгати. Протоптана стежка, перетнута вузлуватим обчовганим корінням, провадила до церкви нагору (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 111); Кирило з Максимом сиділи в кутку вогкої, з обчовганими стінами комірчини, куди їх вштовхнув міліціонер (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 256).
ОБЧОВГАНИЙ
Тлумачення слова