О́БЧАС, ОБЦА́С, а, чол., діал. Каблук. Давид, тупцюючи, з жалем і насмішкою дивиться на своє розтоптане взуття, а потім так б’є обчасами в долівку, що здригається вся комірчина (Михайло Стельмах, I, 1962, 100); Міліціонер приклав руку до козирка, клацнув обчасами (Микола Зарудний, Світло, 1961, 44); Ступаючи лиш писками чобіт, підоймав [підіймав Микола] обцас як міг угору (Лесь Мартович, Тв., 1954, 109).
ОБЧАС
Тлумачення слова