ОББИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оббити. Вітер встеля під ноги каштанів оббитий квіт (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 16); Казарми були довгі, обідрані, з оббитими дощем стінами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 200); Часом прийде [Василь] оббитий, синцями вкритий, закривавлений (Ольга Кобилянська, II, 1956, 10); На широких, оббитих китайкою ослонах, сиділи татари (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 393).
ОББИТИЙ
Тлумачення слова