ОББІЛУВАТИ 1, ую, уєш, док., перех. Обробити тушу забитої тварини (зняти шкуру, викинути нутрощі і т. ін.). Іван-царенко взяв того зайця, оббілував, витер вогню деревом об дерево, спік, з’їв (Українські народні казки, 1951, 179); Нарешті Юрко оббілував голову з виряченими байдужими до всього очима кроля (Степан Чорнобривець, Потік.., 1950, 336).
♦ Оббілувати, як білку — те саме, що Обдерти, як (мов і т. ін.) липку (білку) (див. обдирати). Не бачити Чуплакові своєї рябої корови. Вилікує вона [лікарі його чи ні, а оббілує, як білку (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 136).
ОББІЛУВАТИ 2, ую, уєш, док., перех. Побілити, вибілити всю будівлю розчином крейди, вапна і т. ін. Вільшаницькі молодиці опорядили перед весіллям дім і двір Моссаковського: оббілували всередині, гарненько обмазали й побілили около (Нечуй-Левицький, III, 1956, 81).