ОБА́ВА, и, жін., діал. Побоювання, острах. Мар’янка спершу потупила очі із.. обави, щоб Олексій не зоп’явсь посеред речі; тепер же споглянула на його веселенька (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 291); З цілою силою він обняв сю чародійку-дівчину і серед поцілуїв [поцілунків] та пестощів щезли всі сумніви, всі питання, всі обави, мов мряка на сонці (Іван Франко, III, 1950, 411).
ОБАВА
Тлумачення слова