ОБА́РВЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обарвити. Тонко попискував під ногами сніжок, обарвлений рожевими фарбами досвітку і скутий морозом (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 46); Сорочка на ній — латка на латці.. І спідничина в бузину обарвлена… (Андрій Головко, I, 1957, 199); Тодішній актор, не обарвлений гримом, костюмом, штучним світлом, мусив бути.. і сильним, і гарним (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 197).
2. у знач. прикм. Який має певне забарвлення; забарвлений. Обарвлена частина шкірки цитрусових.