ОБА́РВЛЕННЯ, я, сер.
1. Колір або відтінок кольору; забарвлення. Море — пустельний степ одного обарвлення й одного запаху (Юрій Яновський, II, 1958, 51).
2. перен. Група предметів, які прикрашають що-небудь собою; оздоба. Настав вересень, він позолотив плантацію, і вона аж сяяла в обарвленні прибережних верб (Іван Багмут, Подвиг.., 1961, 38).
3. перен. Особливий тон; характерний, своєрідний відтінок чого-небудь. У цій ролі [Джулії] II. Ужвій продемонструвала величезні можливості емоційної сили слова, дивовижне багатство його інтонаційних обарвлень (Мистецтво, 6, 1958, 35).