ОБА́ГРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обагрити. Обагрену яскравим заходом стіну клювали кулі (Олесь Гончар, I, 1954, 132); Я руку подаю земній сім’ї єдиній… А тим.., Хто, в кров обагрений, по кров нову іде, Свинцем розтопленим прокляття хай паде! (Максим Рильський, III, 1961, 64).
ОБАГРЕНИЙ
Тлумачення слова