ОБА́, обох, числ. кільк., збірн., заст., діал. Обидва. Тепер оба, Івась і Грицуньо, взяли один від одного видирати кварту (Лесь Мартович, Тв., 1954, 151); — Чув нині ніччю рик, — відповів Ант. — Піду, поникаю… — То, може, пішли би оба? (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 8).
ОБА
Тлумачення слова