ОБ’ЇЗНИ́Й, а, е.
1. Признач. для об’їзду (про шлях); кружний. Об’їзна дорога.
2. Який здійснює об’їзди ділянки, що охороняється. Об’їзний наглядач;
// у знач. ім. об’їзний, ного, чол. Той, хто охороняє яку-небудь ділянку, об’їжджаючи її. Зненацька почувсь грюкіт коло дверей і в контору вступив Олійниченко з двома об’їзними (Борис Грінченко, II, 1963, 121).