ОБ’Ї́ЖДЧИК, а, чол.
1. Той, хто, об’їжджаючи ділянки яких-небудь угідь, охороняє їх. Запорожець відпросився з заводу, щоб на різдвяні канікули поїхати в село, .. де його батько працював лісовим об’їждчиком (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 172); Торік старий Скакун був призначений об’їждчиком ланів, пильнував громадське добро, 250 трудоднів виробив (Радянська Україна, 8.IV 1962, 3).
2. Той, хто об’їжджає коней.