ОБ’Ї́ЗД, у, чол.
1. Дія за значенням об’їжджати1 1—3. Мировий поїхав далі в об’їзди по волості (Нечуй-Левицький, IV, 1950, 100); Він повертався додому з далекого об’їзду по області (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 266).
♦ Їхати (везти і т. ін.) в об’їзд — їхати довшою дорогою, об’їжджаючи щось. Галя навмисне повела машину в об’їзд, щоб довше їхати (Василь Козаченко, Нові Потоки, 1948, 267); [Батутін:] Ще раз повезеш в об’їзд — пошлю в інтенданти. [Тимко:] Навпростець не можна… Прострілюється! (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 105).
2. Місце, по якому об’їжджають або можна об’їхати що-небудь. Скрізь об’їзди, все перекопане, зрите, наче тут недавно йшла, війна (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 198).
3. заст. Група вершників-дозорці в; кінна варта, кінний патруль.