ОБ’Є́М, у, чол.
1. Величина чого-небудь, вимірювана в кубічних одиницях. Об’єм вийнятої земляної маси завжди буде більший, ніж об’єм цієї ж маси в умовах її природного залягання (Інженерна геодезія, 1959, 109); Треба було визначити поверхню і об’єм конуса (Олесь Донченко, V, 1957, 421);
// Форма, обриси чого-небудь у трьох вимірах; об’ємність. Об’єм і форма належать до тих зовнішніх якостей предметів, передавання яких у найбільшій мірі залежить від освітлення (Довідник фотолюбителя, 1959, 64);
// спец. Кількісні виміри чого-небудь. Ударним об’ємом серця називається кількість крові, що її виштовхує серце за одне скорочення (Шкільна гігієна, 1954, 79).
2. рідко. Те саме, що обсяг 1. Об’єм нашого збірника не позволив би друкувати великі повісті або романи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 238); Збільшення масштабів і темпів розвитку народного господарства супроводжується лавиноподібним ростом об’єму інформації (Знання та праця, 12, 1966, 2).
В усьому (цілому, цілім) об’ємі — цілком, повністю, нічого не виключаючи. Тільки йдучи шляхом об’єктивних досліджень, ми поступово дійдемо до повного аналізу того безмежного пристосування в усьому його об’ємі, яке становить життя на землі (Павлов, Фізіологія вищої нервової діяльності, 1951, 18); Передо мною цінна книжка, — перша проба присвоєння нашій мові скарбів сербської поезії народної в цілім її об’ємі (Іван Франко, XVI, 1955, 14).